понеділок, 19 січня 2015 р.

День 2 Бергамо - Мілан !!!


                                                      День  2

                            Бергамо - Мілан !!!

   Поснідали - і в подорож ! Оглядати містечко Бергамо вдень. 
    Бачив би перший прем'єр - міністр Камілло Кавура містечко Бергамо зранку, він би ніколи не сказав  королю Віктору Еммануїлу ІІ по утворенні  на Апеннінах єдиної держави : "Італію ми маємо.Залишилося створити італійців." Ох, як бергамці  вразили мене  своїми ранковими прогулянками. Здається вони поєднують непоєднане: ранкові пробіжки, каву і газету, рукавички і макіяж... і  мову оригіналу так приємно чути, переливи голосів. Отак і пізнається нація - у буденному житті. Жителі Бергамо - це своєрідне обрамлення до всього решту, що я бачила по цьому маршруту - марафону.
 Перше що нас чекало -  серце старого міста - площа Веччія (стара площа). Тут знаходиться Ратуша Палаццо делла Роджоне, побудована у XII ст., і лиш у 1453 році фронтон ратуші був перенесений на сторону площі Веччії.



Поруч з ратушею - дзвіниця Кампаноне, яка зєднується з ратушею  прибудовою для аудієнцій венеціанських настоятелів , а тепер в цоьму салоні - музей Фресок, зібраних з усього Бергамо. , Піднятись до неї можна великими сходи, прибудованими до дзвіниці.



Вежа  Торре - Чівіка (torre civica)- або  Торре - Кампоне ("дзвіниця"), висотою 54 метри, колись була присутня на усіх гербах міста.Частково дзвони ховаються за циферблатом годинника, але  найбільший дзвін щодня нагадує городянам і туристам про себе. Протягом кількох віків о 22:00 чути 180 ударі, як знак комендантської години- закриття міських воріт.

      На цій площі якраз проходила реставрація фасаду  міської бібліотеки Анджело Маі, До речі, це одна з найбагатших бібліотек в Італії, в якій зберігається більше 2 тисяч інкунабул - перших друкованих книг. Названа бібліотека на честь бергамського кардинала Анджело Маі, який у XIX ст. займав посаду  директора бібліотеки Ватикану.                                                                         Дальше, проходячи під склепінням ратуші потрапляємо на пляц Дуомо і перед  очима зявляється портал базиліки Санта -Марія-Маджоре і фасад капелли Коллеоні:

 Капелла Капелоні, яку побудував у 1472-1476 рр. Джованні Антоніо Амадео вважається шедевром раннього Відродження в бергамо. Великий полководець Бартоломео Коллеоні задумав Капеллу як місце свого поховання в найпрестижнішій частині міста.  Але на задуманому місті стояла рищниця базиліки Санта-марія- Маджоре, полководець дав обіцянку побудувати ще красивішу і новішу, якщо дозволять поруч збудувати капеллу для свого поховання. але умови не дотримав, тому що помер  в 1475 році, за рік до закінчення будівництва його капелли у віці 80-ти років.   Останки полководця були знайдені у капеллі в 1969 році, через 494 роки після смерті. Над поховальни саркофагом  - кінна статуя  полководця з позолоченого дерева, роботи Леонардо Сірі з Нюрнберга,1501 року.також тут знаходиться саркофаг Медеі, дочки Бартоломео.
Вхід в капеллу оточений огорожею 1912 року, яку створив В.Муціо та Г.Моретті, з гербом відважного Бартоломео.
Кругле різне вікно в формі троянди на фасаді несе символічну алегорію: як колесо фортуни, та як біблійний сюжет "Исус Навін зупиняє сонце"...

Справа від входу в капеллу знаходиться восьмигранний  баптистерій . На його шпилі встановлено вісім  статуй які являють собою Чесноти, а на лантерні розміщений ангел. Всередині - купель. Побудований баптистерій у 1340 році, і розібраний у 1650 році, коли обряд хрещення був перенесений у собор Дуомо. і лише у 1898 році відбудобано.

Собор Дуомо (Duomo) - головний храм міста, який почав будуватися з 1689 року і неодноразово перебудовувався. Піднята підлога храму  на 3,5 метра вище , дала можливість створити підземну церкву- крипту. Фасад храму  зроблений у 1886 році. У середині храму, в каплиці зліва, знаходиться чудотворне Розпяття Розате (XVIст.) на куполі знаходиться статуя святого Олександра,а всередині - фреска з Вознесінням святого Олександра на небеса, на куполі, роботи Франческо Когетті.

Ось так на путівнику зображено храм у розрізі:
 А ось і сама фреска  з Вознесінням святого Олександра на небеса.

Ще одна памятка архітектури - Базиліка Санта-Марія- Маджоре. Можливо, базиліку побудували в честь відданості прихожан після припинення поширення чуми. Її будівництво велося з 1137 року по ескізах майстра Фредо. Церква немає фасаду, але збереглись апсиди з колонами і широкими вікнами. Північний вхід і протір -дворик піддашшя  роботи Джованні да Кампаньоне, створений в 1351 році з мармору особливих кольорів та їх ччередуванні: червоного, білого та чорного.  Над аркою - входом, лоджія,яка розділена на три частини:в середній - статуя святого Олександра на коні, по боках - святі Барнаба і Вінченцо. Ще вища лоджія - пізніша добудова 1396 року з статуєю мадонни і святих.
В середині церкви були знайдені красиві фрески 14 століття. кМожна також побачити Благовіщення- перший з девяти тосканських гобеленів, виконаних у 1580-86 роках. Також в середині знаходиться два памятники, присвячені найвідомішим музикантам Бергамо: Доніцетті і Майру. Щ одним цікавим експонатом є гобелен - фламандський. який відрізняється від інших манерою виконання, на якому зображено Розпятття - робота Луи Ван Скоора (1666-1726рр), витканий Й.Регельбрюггге. також піднявши голову, можна побачити купол з ліпниною, який переходить у фреску Джован Пауло Каваньи - Коронація Діви Марії - 1615 рік.



Південні ворота-1360 рік, протір роботи да Кампйоне.



Дальше наша дорога вела уже в сторону залізничного вокзалу, і ми, як заядлі туристи гурмани вирішили попробувати десертик -  поленту . Його там усюди на вітринах порозставлено - для спокуси ! Скажу так: якщо ви обожнюєте дуже дуже дуже солодке, то воно вам сподобається.

Шкодую, що замість дисерту не спробувала їхню піццу, у них тісто зовсім інше: більш товсте. От заради чого ще мушу поїхати в це містечко !
Випадково, оббігавши півміста, ми, уже йдучи  до площі Меркато –делле – Скарпе, звідки відправляється  фунікулер,нарешті  натрапили на те, що шукали – вуличку  віа Рокка. Вузенька та стрімка,  вона  веде до фортеці Рокка (rocca – «скеля»). Твердиня існувала ще з Римських часів. Круглу вежу побудували  в сер. 15 ст., і розмістили в ній пушки, а пізніше тут був склад з порохом, казарми, і як завжди, в’язниця. Поруч з фортецею знаходиться Меморіальний парк та частина історичного музею.

Ось так виглядає Верхнє Бергамо з вулиці Рокка:                                 
Після спуску фунікулером у Нижнє містечко, ми ще пройшлись цією частиною, руханючись в сторону вокзалу і натрапили на вежу Торре -діе- Кадуті на площі Венето, висотою 45 метрів, яка була збудована в 1924 році.


Ми рухались до залізниці так, як рухались з 1837 року люди, завдяки "Фердинандовій дорозі",яка об'єнала Верхнє Бергамо з тодішнею Ярмаркою, адже у 1857 року в кінці продовження цієї дороги був збудований залізничний двірець, куди з Мілану вперше в Нижнє Бергамо прибув потяг. Ось так ми прощались з цим містечком, а так хотілось залишитись !!! Та де, попереду стільки цікавенького! МІЛАН !

 Квитки ми купили напер через  - http://www.trenitalia.com/ . По перше, зручно, не тратиш кучу часу, зразу прямуєш до вагончика, вони поділяються на класи - так як їхати не довго, брали дешеві квиточки в загальних вагонах, і чекали чогось на зразок наших електричок , але як було комфортно і  чисто  у цих вагонах !!!

Мілан... зустрів нас сонцем і цікавим вокзалом. Ми пішки попрямували до готелю і милувались містом.
 Головне місто Ломбардії  було в середині 12 століття розграбоване і знищене імператором Фрідріхом Барбароссом і на честь повної загибелі містечка  наказав  проорати борозну на центральному майдані. Серед туристів мілан- місто моди, неймовірно красивого  Собору та  фрески "Тайна вечеря" да Вінчі, а також театр "Ла Скала", в якому знаходиться погруддя нашої землячки Соломії Крушельницької, яка покорила  оперну сцену своїм неймоврним сопрано.
  Вечір в Мілані ми присвятили мандрівці до церкви Санта-Марія делле Граціє, адже саме тут знаходиться в трапезній церкви  шедевр Леонардо да Вінчі.
 Я не могла повірити, що нам пощастить і буде такий сюрприз з неба: ми змогли побачити цю фреску. Хоча пробували купити квитки наперед, але на жаль не було їх у продажі, і о диво! - в касі сказали що є білетики, і ми їх купили, правда слухали екскурсію на італійській мові, але скільки вражень, які досі не втратили фарб.
Ось мій квиточок- доречі, кожному дають частинку фрески "Тайної вечері"- я зберегла свій "кусочок" на память.

Це було неймовірне споглядання ! 
Взагалі я дуже захоплююся постаттю Леонардо да Вінчі.  Фреску фотографувати заборонено, тай навіть ввійти у зал трапезної не так то просто- обмежена кількість відвідувачів. У мене таке враження, що заходили в цінне сховище- сейф )) Але перші 5  хвилин ти просто "в культурному шоці" він цієї краси !  Фреска не одна в пиміщенні: на протилежній стіні знаходиться фреска "Розпяття" роботи художника Джованні Донато да Монторфано. Так можна побачити початок трагедії і його кінець... 
Фреску Леонардо пачав малювати в 1490 році.  У той час Іуду зображали або сидячим, щоб виділити його, як зрадника, або взагалі спиною до глядача. Чим цікава фреска : митець відступив від канонів і зобразив момент, коли Ісус промовляє фразу "Один із вас зрадить мене..." , тобто митець обєднав усіх апостолів в одну групу і зобразив лице кожного... І ось саме стан  кожного з апостолів і передає Леонардо у  жестах, міміці... Таке відчуття, що все відбувається при тобі, тобто фреска як 3-d окутує глядача. Також митець поексперементував: відійшов від традицій, і створив фреску не на "сирому", а на сухому полотні наносвши живопис. Але хоч ця техніка мала велику кількість плюсів у зображенні тіні- світла, але на жаль , вона таки мала великий мінус- уже через кілька років фреска почала  руйнуватись... Тому зараз докладають максимальних зусиль, щоб її зберегти, адже остання реставрація тривала 20 років і закінчилась у 1999році.
На память, я купила ось таку откриточку з зображенням шедевру :
  Також час нас обмежив, і ми не встигли оглянути  замок Сфорца, де теж є ще одна фреска цього талановитого митця. Тому, наступного разу я обовязково ще побуваю там. До речі Леонардо довго працював в Мілані при дворі Сфорца. 
Якщо ще говорити про особу Леонардо да Вінчі, то в кінці життя він став вегетаріанцем.Леонардо- бстард. але так як його батько одружившись, так і не набув дітей, то його всиновив.  Першою відомою роботою, про яку всі розповідають: щит, на якому  Леонардо зобразив страх: чудовисько, змалювавши його з ящірок,змій, і мишей. Всі знають, що митець любив робити пдписи дзеркально,справа наліво. А ще був лівшею. При заколоті на родину Медічі, який провалився, за флорентійською традицією, звинувачених вішали, але їх мали для повчання іншим, зображати на стінах будинків, де засідав уряд міста,тому одне з таких хображень зробив саме да Вінчі. Митець один з перших сміло перейшов з темпори на масляні фарби. 
Вражень було дуже багато, особливо емоційних після огляду... Тому вечір ми провели, попрямувавши до Міланського собору, і також куштували італійську пасту ))) як без неї )))
   Пригадати під час подорожі всі оказії важко: вони кумедні та світлі. Тому описувати подорож так важко, та й описати все просто неможливо, хоч і хочеться, повірте! Та є те, що хочу лишити для себе, для нас, 4 шалених ))), щоб це були лише НАШІ спогади,  особисто нами пережиті.

Немає коментарів:

Дописати коментар