четвер, 17 грудня 2015 р.

гора ПІП ІВАН - БІЛИЙ СЛОН ! Похід в 1 день.

Я люблю гори !!!!!!! Там я черпаю силу і енергію ! І просто ди-хаю !!! на повні груди.
Літо не пройшло без маленького походику на вершину, на яку я хотіла піднятись давно, але чи то страх чи відсутність часу, але  усе відкладала... І тут вирішила закреслити у своєму списку ще один пунктик "Побувати обовязково !" і написати навпроти "to be !" Зрештою, для всього свій час !
 В рейтингу вершин, гора Піп Іван, посідає в моєму списку одне з поважних місць.Це як "Млинки" для спелеолога, ну мусить бути, а я хоч і не намагаю підкорити усі найвищі вершини України, але люблю походи!  Звичайно, не обійшлося без роздумів, але похід на день - це ж нічого нести на собі не треба, просто камеру, фотопарат і вперед за враженнями!
 Враження були двоякі: плюси - було літо і легко було рухатись, вільно, та й природа в той день вирішила нас побалувати : не було жахливої спеки, але і дощу теж не було, а до перепаду температури ми були готові і вітру.
 Все таки от домінувало бажання "вперед!", коли йшли стежкою., та й хтось поруч наспівував "Я піду в далекі гори !" . І я зрозуміла- цього літа гір мені було мало, мало простору і себе в ньому. Тому просто йшла і насолоджувала !
Почали піше сходження з Дземброні . Легкий старт до полонини з кошарами, жаль, посмакувати чимось смачним від пастухів не вдалось - тоді так було багато мандрівників, що навіть не попробувала ні сиру, ні молока... А далі- полонина Смотрич і Дзембронські водоспади:

І от уже близько до Вухатого каменя. Ця стежка не така стрімка, як через Смотрич, тою- ми спускались.


Зупиняємось - для маленької  фотосесії з красивими скалами Вухатого Каменя (1850 м).

 А звідти уже можна помилуватись краєвидами гір Чорногора, Смотрич, та полонинами !
І ось уже за годину - видно ціль - обсерваторію. Та розслаблятися ще рано !
І ось сходження на Чорногору (2020 метрів) відбулось !

   
     Ця обсерваторія на висоті - мала свою електростанцію, і найсучасніше на той час обладнання. І будували її гуцули на польські кошти. Відкрили її у 1938 році. Колись читала статтю в журналі "Карпати.Туризм.Відпочинок." 04/2008 року  таку цікаву інформацію : " Зазначимо лише, що її будівництво було одним з найамбітніших проектів міжвоєнної Польщі. Славу американської обсерваторії на горі Вашингтон (1917 метрів, штат Нью-Гемпшир) треба було перевершити (хоча б у буквальному розумінні — на 110 метрів). На проект не шкодували коштів і сил."  Ось за такі маштаби і розміри отримала  обсарваторія назву "Білий Слон", але, на жаль, довго не проіснувала через початок війни. І все завмерло... і по сьогодні!  Стоїть усе в руїні і гине на очах... 

                               
Так як я змерзлюк по житті, то холод мене окутав на вершині, і спуск приніс рух, а з ним і тепло! Багато на вершині любителів вершин, які дальше прямували в сторону  Петроса і Говерли. А ми - своїм шляхом.

 Спускались до початкової точки - Дземброні  через гору Смотрич - 1894 метри,  Спуск був стрімкий, десь 45  *, але з ней-мо-вір-ни-ми !!! краєвидами! Як на мене, красивішими, ніж на підйомі через Вухатий Камінь.  Як добре, що не було дощу, а то пята точка опори пригодилася б точно ))))

Треба було добре дивитись під ноги, щоб не натрапити на колючий дріт - залишки від війни. Розумію, що спускатись таким шляхом і легше і швидше, ніж підніматись. Та й по дорозі назад збираємо тих, хто залишився на половині шляху, ех. шкода!
Ось таке маленьке випробування з великою кількістю вражень і ще один маленький досвід !

А ще я не втрималась і з столиці ліжникарства Яворова  ліжник ! Це карпатське покривало має цідющі властивості, а ще мені тепер взимку тепло! До речі, на Закарпатті існує повір'я: ліжник привертає до хати добро!  Тож виявляється, я привезла магічне покривало!

Немає коментарів:

Дописати коментар