Флеш-подорож !

я відчула себе "лузером" у туризмі. Розчарування було неміряно.  таке відчуття втрати... втрати оцього настрою подорожі, який створювало оточення. Благополучно хотілось розміститись в готелі.  Так -ні! Перша халепа на маршруті - готель закритий, у ньому навіть адміністратора не було ! Нас просто "киданули", адже ми бронювались через букінг і  за готель ми проплатили..   Сили поповнив міцний  сон. Враження живляться життям, точніше, пережиттям у нашому випадку.

Під час подорожі  емоції виривались з тісних рамок простого життєвого переживання.  Просто хотілось кричати від краси і вражень!!!  І ноги відвалювались, повірте, я не жартую, коли доплентались на ж/д вокзал у Львові і сіли в потяг, втома навалилась і просто нас окутав сон. Але ці 4 дні вартували таких зусиль.  Ось такий стислий виклад нашої пригоди-інтриги.

Місто забарвило образи, які проходили крізь призму мого : «Ах!!! Ох!!!»  у теплі емоційні кольори. Післясмак такої подорожі неможливо з чимось порівняти, і  залишається він надовго... 

Читайте, заздріть по доброму, а щойно випаде нагода – обов’язково вирушайте у подорож з ранцем на плечах, щоб особисто взяти участь у  створенні власної подорожі.  Воно того варте, повірте!!!

Єдине відчуття, що мене не полишало по приїзду Додому, це біль та розчарування з приводу того, як мало Україна дбає про промоцію нашої культури, архітектури у світі, а у нас стільки всього можна показувати, але усе таке занедбане, серце крається... Все таки в держави має бути виражений туристичний імідж, Може хтось скаже, що ця відсутність є перевагою, але на мій погляд, це великий  недолік.  Бо все таки присутня у нашому краї  різноманітність турпродукту і треба робити активний анонс.

Найважливішою подією як для мене (частину побаченого по маршруту, бачила і раніше) була Тайна Вечеря Леонардо да Вінчі. Я навіть не сподівалась, що так пощастить, адже білети замовляють ще за 2-3 місяці, а ми подорож планували за 2 тижні... і білетів уже не було ((( тому ми навіть не могли подумати, що будуть вільні білети і навіть нас не засмутило, що нас було 2 і ціла групка італійців з власним екскурсоводом. Таке таєнство мене покорило, навіть не знаю, як описати свій політ душі. Враження глибинні, до щему душі, до глибини кожної струни сердечка! Ще вражає маштаб роботи! от як , ЯК ? могла таке створити людина! Це просто треба бачити, особливо перші моменти, коли поглядом знаходиш Тайну вечерю на стіні  і розумієш, що погляд не може охопити уусієї краси ! Тепер я розумію, аж тепер, що таке доба Відродження ! І приклоняюсь перед генієм да Вінчі ! Він зумів подарувати дух Таїнства кожному, хто бачить його геніальний витвір мистецтва ! Єдиний мінус цієї події - його короткотривалість. Так хотілось у трапезній побути довше, щоб намилуватись геніальністю ! Отут  я справді затамувала подих... і просто милувалась.